"100% Гламур"
сл. М.Родик, м.Ів–Франківськ
Все стилізовано, стерилізовано,
Все окультурено, окреслено, підковано,
В корсети, плаття, спідниці гламур затягнено,
І дивлячись на пики ці, - до чого прагнути!?
-
Пр.:.
До вдосконалення, пічне опалення,
Дровець підкинути, роздути хмиз.
Нафарбуватися, усім всміхатися,
Із себе виплюнуть бемольний слиз.
Дровець підкинути, роздути жар.
І ноти вивчити, порядна дівчина
Вміє намацати дієз - бекар.
Все налаковано, усе накручено,
Помадо – пудро - макіяжами замучено,
Шпильками, цвяхами докупи все затягнуто,
І, дивлячись на цей бардак, - до чого прагнути?
-
Пр.:.
До вдосконалення, пічне опалення,
Дровець підкинути, роздути хмиз.
Нафарбуватися, усім всміхатися,
Із себе виплюнуть бемольний слиз.
Дровець підкинути, роздути жар.
І ноти вивчити, порядна дівчина
Вміє намацати дієз - бекар.
"Шукаю"
сл. М.Родик, м.Ів–Франківськ
Мій телефон мовчить ось кілька днів,
Холодний смерч лякливих зайвих слів кружляє,
Прокинусь там, де ще мене нема,
Відкрию двері і піду сама,
Блукаю, не знати що шукаю.
-
Пр.:.
Шукаю в дзеркалах змужнілих вод,
Загублені шматки людських чуток,
Вдихаю через рот рідкий азот,
І замерзаю так, за кроком крок.
Густі потоки атмосферних мас морочать,
Затерпле тіло профільтрує кров,
І побіжить струмками знов і знов крізь очі.
Мої порожні очі.
-
Пр.:.
То ночі переламані не сплять,
В обіймах переламаного дня,
В тумані кофеїнових проклять,
Шукаю те, чого не знаю я.
"Хвиля FM"
сл. М.Родик, м.Ів–Франківськ
Стоп, я не прийду,
Не поверну зі свого шляху,
Крок, не на біду,
Не на біду, я стану птахом.
Але стій, і не мовчи,
Не перекреслюй моє небо,
Знов, мозок кричить,
Що зупинятися не треба.
По моєму ритмі, на моїй хвилі,
Впіймай мене, тримай, тримай,
Я прострілю тебе на виліт,
І розчинюсь в тобі нехай…
Я – хвиля FM,
Вкриваю землю, мічу небо,
Ти – сотні антен,
І зупинятися не треба.
Знову стій і не мовчи,
Серце благає відчайдушно,
Знов мозок кричить,
Що продаєш ти свою душу.
По моєму ритмі, на моїй хвилі,
Впіймай мене, тримай, тримай,
Я прострілю тебе на виліт,
І розчинюсь в тобі нехай…
"Емігрант"
сл. М.Родик, м.Ів–Франківськ
Твій дім – ніде,
Твій сон – пропав,
Знайти тебе між сірих справ,
Вже неможливо.
Ти – емігрант,
Ти – дезертир,
І свій талант ти загубив,
Давно лякливо.
-
Пр.:.
І на повернення немає сили,
Переступити цей тваринний стан,
Бо тут колись давно тебе любили,
Та не потрібен ти нікому там.
На роздоріжжі сивих вулиць,
І твої очі – вже не ті,
І твої мрії вже забулись.
І твої спогади минулись,
Та на повернення немає сил…
-
Пр.:.
І на повернення немає сили,
Переступити цей тваринний стан,
Бо тут колись давно тебе любили,
Та не потрібен ти нікому там.
"Ейфорія"
сл. М.Родик, м.Ів–Франківськ
Цензурним текстом я пошлю набридлу муху,
Перекочусь на інший бік дивана,
Не дамся знати ані сном, ні духом,
І задрімаю стомлена і п’яна
Прокинусь ввечері під вереск телефону,.
Шпурну його подалі попід крісло,
Скажу собі: «Мене немає вдома!»
І помандрую у порожнє місто.
-
Пр.:.
А місто стогне від гріха і мріє
Під крик людей здичавіло-слабких,
А місто охопила ейфорія
Робити видих-вдих.
І знову кайф космічного життя,
Бо одним словом, все-одно два слова,
Бо ейфорія все-одно життя.
Стемнілих вулиць спорожніле гетто
Тужливо плаче до мого жалю,
А місто силу показало вперто -
Воно мене, чи я його зборю?
Воно мене, чи я його, - не знаю…
Відкрийся, місто, де ти справжнє, де?
Раніше ти мені здавалось раєм,
А зараз я ненавиджу тебе.
-
Пр.:.
А місто стогне від гріха і мріє
Під крик людей здичавіло-слабких,
А місто охопила ейфорія
Робити видих-вдих.
І знову кайф космічного життя,
Бо одним словом, все-одно два слова,
Бо ейфорія все-одно життя.
"Вогонь"
сл. М.Родик, м.Ів–Франківськ
Ступаю по верхівках слів,
За кожним кроком нова втіха.
Мене би кожен захотів,
Насолодитися тим гріхом.
Мене би кожен обікрав,
З сліпого тіла крихти шмаття,
Мій сором кожен би пізнав,
Щоб потім кинути в багаття.
-
Пр.:.
Мене пестить вогонь,
І я загортаюсь у дим,
Моя дика агонія покохається з ним,
Я згорю до останньої крихти нігтів і вій,
За чужими бажаннями здамся волі чужій.
Ступаю по сухій ріллі,
За кожним кроком – новий сумнів,
Єдине, що живе в мені,
Моїх бажань шматки бездумні.
Мене би кожен перестрів,
Мій кожен крок – чужому втіха,
Мене би кожен захотів,
Насолодитися тим гріхом.
-
Пр.:.
Мене пестить вогонь,
І я загортаюсь у дим,
Моя дика агонія покохається з ним,
Я згорю до останньої крихти нігтів і вій,
За чужими бажаннями здамся волі чужій.
"Скінчилася гра"
Людмила Шрамко м. Харків
Сховалось сонце за хмарами -
Збагнула я, що не пара ми,
Поблідли квіти в саду -
Я вже не прийду.
Сльозами трави зросилися,
Птахи співати стомилися,
Омани в'янучий рай
Мерщі й залишай.
-
Пр.:.
Куди
Вестимуть сліди?
Де стежка моя
Спів солов'я?
На жаль,
Прощатись пора -
Скінчилася гра.
Як мить,
Життя пролетить,
Минуле забудь
Вируши в путь,
Може, знатимеш ти,
Де щастя знайти.
Судилось нам помилятися,
Любити розлучатися,
Після щирих розмов
Лукавити знов.
Грішити звикли й не каятись,
Чужими душами бавитись,
Пірнати в хижу пітьму
Й питати "Чому?".
